Витяг

з Правил охорони життя людей на водних об’єктах України, затверджених наказом МНС України від 03.12.2001 № 272, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 95/6383

2.7. Громадянам, які відпочивають у місцях масового відпочинку, забороняється:

- запливати за огороджувальні буї;

- підпливати до моторних суден, вітрильників, веслових човнів та інших плавзасобів;

- використовувати рятувальні засоби і спорядження не за призначенням;

- стрибати в воду зі споруд, не пристосованих для цього і в місцях, де невідомі глибина та стан дна;

- розпивати спиртні напої і купатись в нетверезому стані;

- організовувати у воді ігри, пов’язані з пірнанням та захватом тих, хто купається;

- забруднювати і засмічувати водойми та територію пляжів;

- подавати обманні сигнали тривоги заради жарту;

- залишати без нагляду малолітніх дітей;

- використовувати для плавання автомобільні камери, надувні матраци, лежаки, дошки та ін.;

- використовувати моторні, вітрильні, веслові човни, інші гребні і моторні плавзасоби, водні велосипеди, швидкісні моторні плавзасоби, водні мотоцикли в зонах пляжів, у громадських місцях купання при відсутності буйкового огородження пляжної зони і в межах цієї зони;

- приводити з собою собак та інших тварин.

2.8. Забороняється купання в затоплених кар’єрах, каналах, озерах, пожежних водоймах, які не мають обладнаних пляжів сезонними рятувальними постами, не визначені місцевою держадміністрацією як місця масового відпочинку громадян біля води.

7.6. При користування громадянами самохідними, несамохідними плавзасобами та вітрильниками забороняється:

- завантажувати плавзасоби понад визначену вантажопідйомність і пасажиромісткість;

- заходити на плавзасобах в акваторії, відведені для купання;

- плавати і підходити до берега в місцях масового відпочинку людей;

- підходити до інших (не малих і не маломірних) плавзасобів, що рухаються і перетинати їх курс на небезпечній відстані (менше 500 м.);

- порушувати правила розходження плавзасобів;

- пірнати з плавзасобів;

- брати на плавзасоби дітей віком до 7 років;

- видавати на прокат плавзасоби і кататись на них дітям до 16 років без супроводу дорослих;

- розпивати спиртні напої і користуватись плавзасобами в стані сп’яніння;

- сидіти на носі, кормі чи бортах човна, звісивши ноги за борт плавзасобу;

- використовувати рятувальні засоби і спорядження не за призначенням;

- користуватись плавзасобами особам, які не вміють плавати;

- віддалятись від берега на відстань, більшу, ніж указано в судовому квитку;

- купатись з борту плавзасобу, переходити під час руху з плавзасобу на плавзасіб, з місця на місце в плавзасобі.

7.7. Громадяни, які користуються плавзасобами, зобов’язані надавати допомогу людям, які потерпають на воді.

7.8. До користування моторними човнами і вітрильниками допускаються особи, які мають відповідні документи на право керування цими плавзасобами. Забороняється керувати моторними плавзасобами особам, які не мають на це права.

Додаток 1

до правил охорони життя людей

на водних об’єктах України

Дії при рятуванні та наданні першої медичної допомоги

Рятування потерпілих на воді:

         Потопати може людина, яка не вміє добре плавати, фізично ослаблена або стомлена, хвора або поранена, а також людина, яка опинилась в холодній воді або випадково впала у воду. Якщо не допомогти цій людині, вона може загинути. Про те, що людині потрібна допомога, можуть свідчити такі ознаки:

• спроба плисти не призводить до просування вперед;
• на обличчі з’являється вираз відчаю;
• людина кличе на допомогу або махає руками, щоб привернути увагу;
• хвора або поранена людина може триматись однією рукою за уражену частину тіла;
• людина намагається наблизитись до берега або човна, хапається за пліт або борт човна;
• потопаюча людина хаотично махає руками, намагаючись висунутись із води, щоб набрати повітря, замість того, щоб намагатись плисти;
• подібні намагання мимовільні та продовжуються недовго;
• тіло у воді перебуває у вертикальному положенні, ноги не виконують плавальних рухів.

Прийняття рішення

 У такій ситуації особливе значення має правильний вибір способу надання допомоги потерпілому. Огляд місця події з метою виявлення реальної та потенційної загрози відіграє в такому випадку важливу роль. Слід розуміти, що потопаюча людина діє несвідомо та інстинктивно. Навіть якщо це дитина, ваш приятель чи близька вам людина, вони можуть учепитись у вас мертвою хваткою та будуть тягнути вас під воду навіть тоді, коли вони перебувають вже під водою, але ще не знепритомніли. У такому разі ви не тільки не допоможете, але й самі можете потонути. Ось чому, допомагаючи потопаючому, ніколи не підходьте до нього близько спереду. Слід наближатись до потопаючого спереду, тримаючи поперед себе рятувальний круг, жердину чи інший плавучий засіб (рятувальний жилет, рятувальний нагрудник і таке інше). Тому потрібно швидко оцінити обставини і прийняти найбезпечніше рішення.

Способи надання допомоги потопаючому

Завжди розпочинайте із самого простого, а в разі невдачі перед тим, як приступити до більш ризикованих дій, краще подумайте, як зменшити ризик.

Словесний метод

Перебуваючи у безпечному для вас місці, ясно, чітко та коротко скажіть потопаючому, що і як він має робити, підбадьорюйте його словами, намагайтесь заспокоїти його, тоді він швидше зрозуміє ваші поради.

Метод дистанційної подачі рятувальних засобів та витягання.

Якщо поблизу вас є який-небудь плавучий предмет (краще рятувальний круг), киньте його так, щоб потопаючий міг за нього вхопитися. Краще, якщо встигнете прив’язати до нього вірьовку (пасок), за яку потім зможете підтягнути потерпілого до берега чи на мілину.

Якщо ви знайшли вірьовку, то один кінець її закріпіть на плавзасобі або за береговий предмет, а інший за рятувальний круг чи інший плавучий предмет, який ви подаєте потопаючому. Перед витягуванням потопаючого, станьте так щоб у вас була гарна опора або ухопіться за плавзасіб чи за береговий предмет, щоб ви самі не впали у воду і потопаючий не потягнув вас за собою.

Вхід у воду на мілководді

Якщо нещастя трапилось на мілководді, можливо ви зможете наблизитись до потерпілого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, але тримайте рятувальний засіб так, щоб він був між вами та потерпілим. Міцно стійте ногами на дні, тримайтесь однією рукою за яку-небудь опору, наприклад причал (кущ, гілку дерева), та протягніть довгу жердину потерпілому. Якщо присутніх багато, утворіть живий ланцюжок, міцно взявшись за руки.

Використання човна

Спробуйте наблизитись до потопаючого на човні так, щоб кинути йому який-небудь плаваючий предмет або простягнуте жердину. Якщо човен невеликий, подавати жердину треба з носа або з корми, щоб при підтягуванні потопаючого човен не перекинувся. Якщо човен такого розміру, що можна на нього взяти постраждалого, підходити до потерпілого також потрібно носом, або кормою, щоб при втягуванні його в човен, човен не перекинувся.

Ніколи не стійте у човні на повний зріст під час рятування потопаючого.

Рятування уплав

При наближенні до потопаючого уплав слід тримати поперед себе будь-який плаваючий предмет (краще рятувальний круг), щоб потопаючий хапався за нього, але не за вас, і подавати його на витягнутих руках, щоб потопаючий не зміг до вас дотягнутись. Підтримуйте з ним зоровий та голосовий контакт. Підбадьорюйте потерпілого, намагаючись примусити його працювати ногами в той час, коли за допомогою плаваючого предмета будете тягти його до берега чи до найближчої мілини.

Буксирування потерпілого

При буксируванні вплав потерпілий може бути не в змозі працювати ногами, щоб допомогти вам, але може вхопитись за вас руками. Тому потрібно буксирувати його на якомога більшій відстані від себе і бути готовим у будь-який момент ухилитись від його спроб вхопитись за вас руками. Спробуйте умовити його лягти на спину або перевернути його самому, якщо маєте такий досвід.

Якщо ви не маєте нічого під руками, намагайтесь підпливти до нього ззаду, попросивши когось на березі відвертати його увагу від вас. Коли це не вдасться, спробуйте розвернути його спиною до себе, схопивши його лівою рукою за ліву руку, якщо можливо, вище ліктя і різким рухом розвернути його спиною до себе і захопити його зігнутою в лікті лівою рукою під підборіддя. Утримуючи його лежачим на спині, буксируйте до берега або до найближчої мілини, одночасно спробуйте умовити його допомагати своїми ногами вам плисти. При цьому ніколи не забувайте про особисту безпеку. Якщо ви відчули, що втрачаєте контроль над своїми руками або відчуваєте, що потерпілий ось-ось схопиться за вас руками, різко відштовхнувшись, тимчасово віддаліться від нього, а відновивши координацію своїх дій, спробуйте знову надати допомогу потерпілому.

Серцево-легенева реанімація

Утоплення – одна з форм механічної асфіксії, що розвивається в результаті попадання рідини в дихальні шляхи або в наслідок ларингоспазму і припинення дихання чи з зупинкою серця в результаті психічної (страх) і рефлекторної (удар об воду, холодовий шок) дії.

Невідкладна допомога повинна бути спрямована на якнайшвидше відновлення дихання і кровообігу.

Витягши потерпілого з води, необхідно:

• швидко очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей, для чого, ставши на праве коліно, покласти потерпілого вниз обличчям його черевом на своє ліве стегно, лівим передпліччям натиснути на спину, щоб вивільнити від води та предметів дихальні шляхи, одночасно пальцями правої руки вичищати порожнину рота від мулу, піску та водоростей;
• одночасно з очищенням ротової порожнини подразнювати корінь язика та глотку пальцями, щоб викликати блювання, яке прискорить відновлення життєвих функцій;
• покласти потерпілого на спину, щоб голова була відкинута назад для розправлення дихальних шляхів, для цього можна використати валик з одежі, дитячий рятувальний круг тощо;
• визначити наявність дихання протягом 5 секунд;
• якщо воно відсутнє, почати робити штучну вентиляцію легень потерпілого способом «з рота в рот»;
• визначити наявність пульсу на сонній артерії протягом 10 секунд;
• за його відсутності водночас із штучним диханням виконувати непрямий масаж серця (на одне вдування робиться від п’яти до п’ятнадцяти масажних поштовхів на грудну клітину /на грудину між ребрами в районі серця/), і цей цикл повторювати до появи ознак дихання і серцебиття;
• разом із штучним диханням здійснювати нагрівання тіла розтиранням.

Добре тренований рятувальник починає робити штучну вентиляцію легенів методом «з рота в рот» або з «рота в ніс» під час доставки потерпілого до катера або на берег.

Одночасно з наданням допомоги необхідно викликати «швидку медичну допомогу» або якнайшвидше, не припиняючи реанімації, доставити потерпілого до лікарні.

Шановні батьки!

• -  Не залишайте дітей без нагляду!

• - Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Це варто зусиль!

• - Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками.

• - Знайдіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми про це.

•     Пам'ятайте, що вимірюватимуться ці хвилини ціною життя, а щоб неждана мить не стала сумним відтінком біди потрібно надавати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації. Пам'ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих.

Одяг дитини  влітку

(поради для батьків)

Улітку життя  дошкільників проходить на повітрі. Як одягнути дитину, щоб вона не перегрілася в сонячну погоду і,  щоб  їй було комфортно  в похмурі дні ?
У  спекотну погоду краще всього підійде  легке , вільного покрою плаття з короткими рукавами, яке не заважатиме дитині вільно рухатися .
Відкриті сарафани не завжди зручні: в похмурі дні - в них холодно , в сонячні -  можна отримати опіки шкіри.
Як хлопчакам, так і дівчаткам  буде  зручно в легких  костюмах з натуральної тканини,бо синтетичні можуть викликати подразнення шкіри і, навіть, алергію .
Взувати малюків краще  в сандалики  з натуральної шкіри. У них дітям буде зручно бігати та стрибати, тому що вони міцно фіксуються ремінцем на нозі. Закриті туфлі на гумовій підошві, а тим паче кросівки зі штучної   шкіри, парять ноги,  що для дитини дуже шкідливо ( в неї, навіть,  може розвинутись ревматизм ) . Не слід також одягати «шльопки», які  легко спадають з ніг, а якщо маля рухливе, то вони можуть стати причиною вивиху.
Якщо ви вбираєте дитину для « повноцінної»  прогулянки (  себто збираєтесь дозволити їй бігати , погратися в піску , полазити по драбинах  на ігровому майданчику, з’їхати з гірки   ) найліпший одяг – футболка та шорти.  Усякі шворочки  на дівчачих сукенках можуть бути небезпечні !

Якщо Ви вважаєте , що гарна сукня – це найліпше  вбрання для донечки, простежте, щоб трусики щільно прилягали до тіла, бо інакше в них може потрапити пісок , а відтак будуть неприємності. Прикро, коли мами  вдягають дитя на звичайну прогулянку, як нас свято,  - у все нове, білосніжне. Малюк, якого постійно осмикують , нагадують про те , щоб він не забруднився, має доволі нещасний вигляд .
Діти люблять  гратися в піску, «пекти пиріжки», будувати підземні ходи та споруджувати фортеці. Для таких ігор потрібний  спеціальний одяг, який не обмежує рухів малюків. Дитині потрібно бути впевненою в тому, що цей одяг вона може спокійно забруднити, і за це її ніхто не буде картати.
Не  слід забувати  про головні убори. Панамка світлого кольору або шапочка  із соломи добре  захистять Вашого малюка від сонячних променів.
Похмурого дня Вашій дитині буде зручно гратися  в спортивному або джинсовому костюмі .

ПРАВИЛА ПЕРЕБУВАННЯ ДІТЕЙ НА СОНЦІ.

СОНЯЧНИЙ УДАР, ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ ЙОГО ОЗНАКАХ

(поради  для  батьків)

Перебування дітей на сонці слід регулювати. Спочатку малюк може знаходитися під променями сонця 5 – 6 хвилин, а після появи засмаги 8 – 10 хвилин. Під час прогулянки можна провести 2 – 3 сонячні ванни, доводячи перебування дитини на сонці до 40 – 50 хвилин упродовж дня. Щоб уникнути опіків, одяг дітей знімають поступово: спочатку діти ходять у майках і трусиках, потім тільки в трусах. Голова обов’язково повинна бути прикритою панамкою або косинкою.

Кращий час для прийому сонячно – повітряних ванн з 9.00 до 11.00 годин дня. Це загартування варто робити не раніше чим через 30 – 40 хвилин після прийому їжі.Дітей частіше потрібно напувати водою.

Сонячний і тепловий удари – це стани, що виникають у результаті перегріву організму. Перегріванню особливо піддатні діти. Сонячний удар настає при перегріванні прямими сонячними променями, особливо голови.

Перші ознаки – млявість, розбитість, нудота, головний біль, запаморочення. Далі підвищується температура тіла (до 38 – 40 “С), з’являється блювота, можлива непритомність, судоми.

Тепловий удар найчастіше відбувається в спекотну, безвітряну погоду. Його виникненню сприяє темний одяг, що погано відбиває сонячні промені, або одяг , що не пропускає повітря й затримує випаровування тіла.

При ознаках теплового або сонячного удару викличте лікаря. До його прибуття укладіть дитину в тіні або прохолодному приміщенні, зніміть одяг, що стискує. До голови, бічних поверхонь шиї, пахових областей прикладіть ємкість з льодом (водою), укутайте малюка мокрим простирадлом, дайте рясне питво (підсолену  холодну воду, холодний чай).

Для активізації дихання дитини, поплескайте її по обличчю рушником(хусткою), змоченим у холодній воді, дайте вдихнути нашатирний спирт, кисень, розітріть тіло. Якщо подих  утруднений або зупинився , зробіть штучне дихання. 

ЯКІ НАЙВАЖЛИВІШІ САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ПРАВИЛА ПОТРІБНО ВИКОНУВАТИ В СІМ'Ї, ЩОБ УНИКНУТИ ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ:

1.Мити руки з милом.
2.Регулярно підстригати нігті.
3.Відучити дитину від шкідливої звички - гризти нігті.
4.Не купувати продукти у місцях стихійної торгівлі та продукти сумнівної якості.
5. Не вживати сире молоко, лише пастеризовані молочні продукти.
6. Перед вживанням фруктів, овочів і ягід слід ретельно вимити їх проточною водою, а потім обдати окропом.
7.При кулінарній обробці мяса,риби,молока температура повинна становити 100С. Заморожені продукти - повністю відтанути.
8.Готові страви краще вживати одразу,  страви кімнатної температури є середовищем для розмноження мікроорганізмів.
9.Розігрівати страви потрібно  при температурі не нижче за 100С.
10.Не зберігати готові страви поряд з сирими.
11.Порізи та дрібні рани на руках заклеювати бактерицидним пластирем, перш ніж готувати їжу.
12.Продукти харчування зберігати якомога далі від хатніх тварин, в ємностях, які щільно закриваються.
13.Зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.
14.Важливий фактор - чистота на кухні, чисті рушники для рук.
15.Використовувати воду гарантованої якості або додатково кипятити її.

Ротавірусна інфекція - гостре вірусне захворювання, яке характеризується проносами, блюванням, слабкістю, підвищенням температури тіла.
Ротавірус поширений в усьому світі. Захворюваність на ротавірусні інфекції майже однакова у розвинених країнах та країнах, які розвивають-ся. Щороку в Україні реєструється біля 54000 діарейних захворювань.
Джерелом ротавірусів є людина. Передача відбувається фекально-оральним шляхом під час прямого контакту, вживання в їжу інфікованих ротавірусом страв і води та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (іграшки, підлоги, меблі, одяг тощо). Інші шляхи передачі, такі як забруднені їжа та вода, а також повітряно- крапельний шлях не виключаються.
Ротавірус дуже легко передається від людини до людини. Особи із ослабленою імунною системою можуть бути носіями ротавірсуної інфекції протягом довгого часу - більш ніж 30 днів після інфікування.
Ротавірусне захворювання може мати легку форму перебігу – водянис-та діарея при цьому триває декілька днів, при тяжкій формі захворювання спостерігається блювання, жар. Інкубаційний період триває 1-3 дні. Для ро-тавірусної інфекції характерний гострий початок — різке підвищення темпе-ратури (близько третини пацієнтів мають підвищену температуру тіла до 39oС), нудота, іноді біль в животі, часте блювання, сильний пронос, випорож-нення – яскраво-жовті, водянисто-пінисті. Крім того, у більшості хворих з’яв-ляється нежить, почервоніння в горлі, біль при ковтанні. Багаторічні спосте-реження виявили, що найбільші спалахи захворювання виникають під час або після епідемії грипу, за що ротавірусне захворювання отримала в народі неофіційну назву «кишковий грип». Симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, як правило, зникають через 3-7 дні.
Для підтвердження діагнозу необхідно провести лабораторні дослідження, найбільш доступним з яких є виявлення антигену ротавірусу у зразках калу методом імуноферментного аналізу.
Під час захворювання необхідно дотримуватися заходів особистої гі-гієни, щоб запобігти зараженню. Особи, що наглядають за хворими, повинні часто мити руки, обробляти руки антисептичними засобами. Забруднені поверхні повинні бути вимиті водою з милом. Обробка 70% розчином етилового спирту інактивує ротавірус і попереджує передачу захворювання.
Діти не повинні відвідувати дитячі заклади, доки діарея не припиниться. В інших випадках ізолювати хворих дітей не потрібно.