Як відволікати дітей під час війни

Ті події, які зараз відбуваються в Україні знищують не лише цивільні будинки, стратегічні місця, пам’ятники, храми, лікарні, а в загальному стирають з лиця Землі цілі міста. Вони неабияк травмують психіку та залишають брудний слід в людських серцях. Якщо дорослі вже все розуміють, усвідомлюють та переживають всю печаль та біль України сьогодні, то дітей ще можна відволікти та певною мірою вберегти їхнє психічне здоров’я від усієї інформації. Спеціалісти сьогодні проводять онлайн-консультації та всі в один голос стверджують, що кожен з батьків може самотужки відволікти своє дитя і військовий час. Ми пропонуємо Вам  5  порад, які допоможуть відволікти дитину під час війни. Такі методи актуальні, як для будинку, так і для бомбосховища, підвалу, тощо.

Малювання

Найпростіший спосіб відволікання від джерела стресу, та заспокоєння дитини – це малювання. Таке заняття дає можливість переключити всю увагу малечі на сам процес роботи, а також заспокоїти мозок та знизити частоту серцевих скорочень. Малювання також виробляє у дітей стресостійкість, посилює увагу, витримку та концентрацію. Тай, усе, що потрібно для цього мати – це скетчбук, зошит чи навіть блокнот, кольорові олівці чи фломастери. Ще один варіант малювання – картини за номерами. Це спосіб відволікання та релаксу, який зацікавить навіть найбільш непосидючих дітей. В набір входить полотно з нанесеним малюнком, фарби та набір пензликів. Кожен колір має свій номер, замальовуючи який виходить картина, як у справжнього художника. Недарма ж у світі існує таке поняття, як «арт-терапія», що означає – лікування мистецтвом. 

Книги

Якщо дорослі мають улюблених акторів з того чи іншого фільму або серіалу, то кожна дитина має улюбленого казкового персонажа. Зазвичай – це принц, рятівник, чи інший герой, який характеризується добрими вчинками. Читаючи книгу самостійно у старшому віці, чи слухаючи у молодшому – дитина, ніби занурюється у казковий світ героїв. У якому добро завжди перемагає зло, а скрутні часи швидко закінчуються і настає мир. Читання для дитини у компанії батьків – це не лише розвиток навички, але й накопичення емпатії та спосіб абстрагування від зовнішнього світу, особливо, коли мама читає спокійним голосом та з інтонацією. Тоді герої улюблених казок перетворюються на провідників у безпечний та стабільний світ. Сьогодні, багато батьків говорять, що бояться читати дітям казки чи оповідання, в яких є складні ситуації та негативні герої, щоб не травмувати психіку ще більше. Та психологи спростовують такі побоювання і говорять, що наше завдання не забрати «злих» героїв чи труднощі з життя дитини, а допомогти їм порадою та підтримкою в складних ситуаціях. Коли дитина чула, що в казках були злобні персонажі і складні часи, але в кінці обов’язково було все добре, то маля буде так само транслювати і сприймати реальність. Обирати слід такі книжки, в яких є багато кольорових ілюстрацій. Адже яскрава картинка може зацікавити дитину, саме такі дитячі книги за доступною ви знайдете в нашому каталозі....
 

Настільні ігри

Чудове заняття для всієї сім’ї, яке зможе не лише відволікти та заспокоїти дитину, але й дозволить розвинути пам’ять, мислення, логіку та увагу, а також трохи пофантазувати в процесі гри. Дитячі психологи також відзначають, що настільні ігри створюють позитивну динаміку у розумовому розвитку дітей та покращенні їхнього психоемоційного стану. Дитина занурюється у світ захоплюючих сюжетів, виробляє власні стратегії гри, та продумує подальші дії. Сьогодні існує широкий асортимент настільних ігор для різних вікових груп: дітей молодшого та старшого віку, підлітків та дорослих. Також психологи рекомендують запропонувати дитині настільні ігри різних жанрів: починаючи від розвиваючих і закінчуючи розважальними, аби дитина могла самотужки визначити який жанр їй найбільше до вподоби. ...
 

Улюблені мультики та релаксуюча музика

Недарма XXI століття називають цифровою епохою, адже зараз кожна дитина буквально з пелюшок може без проблем знайти та увімкнути улюблений мультик. Багато малят не уявляють навіть дня без планшета, смартфоначи іншого гаджета. Добре це чи зле – це індивідуальне рішення батьків. Та, якщо говорити про умови сьогодення, то перегляд мультиків чи прослуховування улюбленої музики – хороший спосіб заспокоєння та відволікання. Фахівці також  радять запропонувати дитині одягнути навушники, адже так вона може не чути звук сирени....

Фізична активність

Фізичні вправи корисні завжди, та в умовах сьогодення вони потрібні, як ніколи. Адже фізична активність допомагає стабілізувати нервову систему та зняти стрес після дезорієнтації спричиненою військовими подіями. Якщо у вас є можливість прогулятися на свіжому повітрі, ви можете запропонувати дитині покататися на велосипеді, самокаті чи роликових ковзанах, пограти у м’яч чи пострибати на скакалці. Психологи також рекомендують пускати мильні бульбашки, адже діти люблять бігати за бульбашками, які лопаються, тим самим малята відволікаються.  І на закінчення, психологи також додають, що надзвичайно важливо, аби батьки також слідкували за своїм психоемоційним станом та підтримували й зміцнювали  його. Оскільки діти зчитують стан дорослих, а саме помічають та відчувають усі дрібниці: поведінку, голос, тембр. Не зайвим буде також обійняти дитину, щоб подарувати її відчуття захисту. Та надзвичайно важливо правильно розповісти та донести дитині інформацію, про усе, що відбувається навколо...

 

Найважливіший чинник психічного розвитку дитини дошкільного віку –  формування психологічної готовності до шкільного навчання. Її становлення  свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства.

Вступ до школи – найважливіший період у житті дитини, етап, що  розділяє дитинство з його імпульсивністю, безпосередністю, некерованістю  бажань, коли переважає «хочу», і школу – з її необхідністю підпорядкування  дисципліні, вимогам «треба», плануванню і розпорядку навчального процесу.

Для того, щоб цей стрибок у нове був безболісним, щоб вимоги шкільного  життя не викликали у дитини негативних емоцій, необхідно готувати дітей до  школи ще у дошкільний період.

Шкільне життя вимагає від дитини певної жертовності, адже потрібно  зневажити гру, щоб підготувати уроки, скоротити час спілкування з  однолітками, позбавити себе можливості робити те, що хочеться і що подобається.

Дуже часто у батьків виникає помилкове бачення стосовно  психологічної готовності до школи їхніх дітей. Вони вважають готовою до  навчання ту дитину, яка вміє читати, рахувати і писати. Але дослідження  показують, що це мало впливає на успішність. Відсутність таких умінь не  потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх  формування передбачається програмою та методикою навчання.

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку  дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності.

Готовність до шкільного навчання це багатокомпонентне утворення, що  потребує комплексних психологічних досліджень. У структурі готовності  прийнято виділяти наступні компоненти: морфологічну готовність,  психологічну готовність і соціальну готовність.

Психологічна готовність складається з наступних компонентів:

мотиваційний, інтелектуальний, емоційно – вольовий, особистісний.

Мотиваційний компонент

Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне йти до школи. Але  їхнє бажання пов’язане із зовнішніми ознаками зміни соціального статусу  (батьки купують портфель, нову шкільну форму, зошити, олівці, ручки).

Батьки можуть сказати: «Дитина хоче йти до школи, і, відповідно,  мотиваційна готовність у неї сформована».Але це зовсім не так. Передусім

 Початок  відвідування  школи – новий  етап у житті  маленької  особистості…

Школа ставить перед  дитиною низку завдань,  виконання кожного  якого безпосередньо  пов’язане з попереднім досвідом дитини…  бажання іти до школи і бажання вчитися – суттєво відрізняється одне від одного. Дитина може хотіти йти до школи, тому що там її друзі, тому що їй накупили всього нового. Адже все нове приваблює дошкільників. Дитина хоче до школи, бо прагне стати дорослішою, мати певні права, наприклад, на портфель або на зошит, а також закріпленні за нею обов’язки:рано вставати, готувати уроки.

Мотиваційний компонент відображає бажання чи не бажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову  для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової обов’язковістю, розумовим  напруженням, необхідністю подолання труднощів.

Мотиваційна готовність сформована, якщо дитина усвідомлює зміну  соціальної ролі, сформоване ставлення до вчителя, як до дорослого, який  володіє особливими соціальними функціями, є бажання займатися з учителем.

Готовою до шкільного навчання вважається дитина, яку школа приваблює   не зовнішньою стороною (атрибути шкільного життя – портфель, підручники, зошити), а можливістю одержати нові знання. Майбутньому школяреві  необхідно довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною діяльністю.

Інтелектуальний компонент

Даний компонент включає не лише словниковий запас, світогляд,  спеціальні вміння, а й рівень розвитку пізнавальних процесів, їх орієнтованість  на зону найближчого розвитку дитини, наочно – образне мислення, вміння  виділяти навчальну задачу. Дитина має володіти здатністю до планомірного  сприйняття, аналізу, синтезу, узагальнення, певним обсягом пам’яті. Однак  мислення дитини залишається переважно образним. Отже можна говорити, що  розвиток інтелектуальної готовності до навчання у школі передбачає:

 диференційованість сприйняття;

 аналітичність мислення (здатність збагнути основні ознаки та

зв’язки між явищами, здатність відтворити зразок);

 раціональний підхід до дійсності (послаблення ролі фантазії);

 смислове та механічне запам’ятовування;

 інтерес до знань, процесу їх одержання за рахунок додаткових  зусиль;

 оволодіння на слух розмовним мовленням і здатність до розуміння і  застосування символів.

Емоційно- вольовий компонент

Передбачає вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою,  пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв’язання навчальних задач. А  також проявляється в тому, що дитина до школи йде із задоволенням, радістю.

Ці переживання роблять її відкритою для контактів з вчителями, новими  товаришами. Навчання у школі потребують від дитини довільного сприймання  інформації, вміння не тільки слухати, а й чути вчителя, довільно  запам’ятовувати й відтворювати певний матеріал, робити не тільки те, що  цікаво, а й те, що потрібно, доводити почату справу до кінця.

 Емоційно-вольову готовність вважають сформованою, якщо дитина  вміє ставити мету, намічає план дії, приймає рішення, докладає зусиль до його  реалізації, долає перешкоди. У неї формується довільність психічних процесів.   Спостерігається позитивне ставлення до навчання в школі. Зменшуються  імпульсивні реакції та вияви тривожності.

Особистісний компонент

 Виявляється в умінні спілкуватися з учителем, однолітками, у  сформованості внутрішніх етичних норм. А також передбачає усвідомлення  дитиною своєї внутрішньої позиції, статевої належності. Дитина повинна мати  добре розвинені навички самообслуговування, вміти підпорядковуватися  обставинам, поступатися, якщо це необхідно, своїм бажанням.

Особистісний компонент готовності передбачає ще кілька показників:

 самооцінка дитини;

 рівень домагань;

 навички спілкування.

До початку навчання у школі в дитини має бути сформована адекватна  самооцінка, яка визначає характер ставлення до різних видів діяльності,  впливає на взаємини з однолітками, вчителем, стимулює або затримує дії  школяра у навчальній діяльності.

Наприкінці дошкільного віку дитина прагне узгодженості свого ставлення  й оцінки оточення з оцінками і ставлення дорослого. Даною особливістю  дитини шестирічного віку треба вміло користуватися дорослим у процесі  формування самооцінки дитини. Адже рівень розвитку самооцінки впливає на  рівень активності маленької особистості. Діти, у яких високий рівень розвитку  самооцінки, почуваються у класі впевнено, активно, сміливо, таким дітям  легше довести свою точку зору. А от дітям із заниженою самооцінкою  набагато важче адаптуватися до нових умов. Вони намагаються бути  замкненими, неактивними, мало спілкуються з однолітками.

На підставі самооцінки складається і рівень домагань. Популярність  дитини у групі, її загальна самооцінка залежить, насамперед, від успіху, який  вона намагається здобути у спільній дитячій діяльності. Таким чином, якщо  забезпечити успіх діяльності шести річкам, які не користуються значною популярністю серед дітей, це може спричинити зміну їхньої позиції і стати  ефективним засобом нормалізації відносин з однолітками, підвищити  самооцінку дітей, їхню впевненість у собі.

Навички спілкування дитини з дорослим дуже важливі, але цього не  достатньо для формування комунікабельності. Вони мають доповнюватися  розвитком уміння спілкуватися, взаємодіяти з ровесниками. 

 Дитина добре фізично розвинена: в параметрах її фізичного розвитку немає негативних відхилень від норми, є навіть певне випередження;

 склалися інтелектуальні передумови для початку систематичного шкільного навчання, що проявляється у зростанні можливостей розумової діяльності.

Дитина добре орієнтується в навколишньому світі. Вона досить упевнено виокремлює об’єкти живої й неживої природи, предметного й соціального світу. Їй доступне усвідомлення ряду наочно виражених зв’язків: тимчасових, просторових, функціональних, причинно-наслідкових;

 у дитини є пізнавальні вміння: диференційоване сприйняття та цілеспрямоване спостереження, використання сенсорних еталонів для оцінки властивостей та якостей предметів, їхнього угрупування та класифікації. Дитина вміє порівнювати об’єкти, виокремлювати головні та другорядні ознаки, відповідати на різноманітні запитання, міркувати, самостійно формулювати запитання, користуватися наочними моделями, схемами, вирішуючи завдання;

 у дитини зросла пізнавальна активність, інтерес до світу, бажання дізнатись щось нове. Вона вміє прийняти від дорослого й висунути самостійно пізнавальне завдання, вирішити його за допомогою дорослого або самостійно, використовуючи відомі способи (порівняння, аналіз), зрозуміло виразити в мові підсумок пізнання. Дитина може цілеспрямовано здійснювати елементарну інтелектуальну та практичну діяльність, сприймати завдання і правила, одержувати адекватний меті результат;

 дитина виявляє результат до творчості, у неї розвинена уява, виражене прагнення до самостійності. Дитина налаштована на досягнення позитивних результатів у новій соціальній ролі – учня; склалися передумови входження дитини в ширший соціум. Вона навчилася спілкуватися з дорослими й однолітками, освоїла основи культури поведінки.

Дитина використовує різні форми спілкування: ділове, пізнавальне, особистісне. Її мовленнєві навички різноманітні. Вона вміє вислухати й зрозуміти мовлення співрозмовника, досить чітко та зрозуміло для слухача висловити свої думки, правильно побудувати пропозиції, скласти зв’язну розповідь. Її словниковий запас різноманітний, мова виразна;

 дитина здатна зрозуміти загальну мету й умови, намагається діяти узгоджено, виявляє жвавий інтерес до загального результату. З’явилися дуже цінні для майбутньої навчальної діяльності елементи довільності: вольові прояви, вміння стримуватися, виявляти терпіння, наполегливість;

 дитина починає усвідомлювати власні можливості, досягнення, вчиться оцінювати свої та чужі вчинки з позиції загальних цінностей;

 дитина володіє достатнім для початку шкільного навчання багажем знань, умінь, навичок, розвиненими психічними процесами;